"Скарб", виритий з інтернета"

Епізод 1. У робочій телефонній трубці пролунав голос охоронця: "Спустися, будь ласка, на вахту. Тут до тебе який те бешкетник рветься. Скандал влаштував. "Теплим" словом всіх зігрів." Як виявилось, це був мій новий інтернетний знайомий Костить. Молода людина із зовнішністю билинного богатиря, з яким минулого тижня ми знайомилися за кавою. Все було добре в Косте, і "косий сажень в плечах", і майже дитяча усмішка, і пікантна родимка над верхньою губою, ось тільки. - Що ти тут робиш? - Питаю. - Ну подобаєшся ти мені! Хотів побачити, а ці. Не пускають - сказав Костя з променистою усмішкою. "Бачу мету, не бачу перешкод", - промайнуло у мене в голові. Мій подальше питання про те, чи не можна було подзвонити заздалегідь, залишився без відповіді. Ми покурили на вулиці, мило поговорили, і я зникла в надрах рідної організації. Костіно нестримне бажання мене бачити щиро чіпало. Епізод 2. Я покликала його в гості. У призначений час він не з'явився. Тільки за годину пролунав дзвінок. На порозі стояв Костя із закиненою назад головою і тримав носову хустку у скривавленого носа. - Зі мною відбулася неприємність, - почав пояснювати він, умиваючись. - Я переплутав твій будинок і сусідній. І почав дзвонити в квартиру з таким же номером. А там мужик здоровий. Ну хто ж знав, що його дружину теж так звуть? А я почав вимагати. А він мені в ніс. А я його зі сходів. Він до цього неодноразово проводжав мене, ось вже ніяк не могла подумати, що він не запам'ятав. Як можна переплутати удома два абсолютно разних будинку, я не знала. Довелося надавати богатиреві першу медичну допомогу. Епізод 3. - Ти що зараз робиш? - Питає Костя в телефонній трубці. Я відповідаю за принципом чукчей, "що бачу, то пою". - Тепла літня ніч. Весь романтичний набір в наявності: зірки, якісь прямий чарівно-величезні, спів цвіркуна, що п'янить аромат акації, зростаючої під вікном, цівка диму від моєї сигарети нестися кудись увись, на мої босі ніжки лягати місячне світло. - Я зараз буду, я тааааак хочу на це подивитися, я таааак тебе хочу нарешті. - Сказав Костя і в трубці пролунали гудки. Час на дорогу займає більше години. Враховуючи нічний час, я вийшла зустріти таксі, на якому, як я припускала, приїде Костя. Чекала я довго, але картина, яку я побачила, повірите, коштує те. Ви бачили, як біжать спортсмени, що несуть олімпійський вогонь? Ось саме так, з букетом квітів мчав по моїй вулиці Костить. Чмокнувши мене в щоку, змилений Костя вручив мені букет, а я та, що очманіла запитала, - Ти що з іншого кінця міста пішки, чи що? "Так! - Гордо відповів він. Я вже не знаю, на що саме ТАААК захотілося подивитися Косте, або на зірки на моєму балконі, або на мої босі ноги, але він мчався через все місто бігом. Чомусь захоплення цей факт у мене не викликав, швидше подив. Випурхнувши з душу я почула молодецьке хропіння, що лунає із спальні. Мій марафонець спав і приймати місячний загар я пішла сама. Епізод 4, фінальний. - Так, звичайно, я чекаю тебе! Приїжджай до семи! Чекаю тебе, мій Котик, - воркувала я по телефону Косте. На порозі моєї квартири він з'явився близько 10. "А чим в цьому будинку годуватимуть чоловіка? - Бадьоро запитав він, безцеремонно залізаючи в душ. Усередині у мене щось почало злегка побулькивать і поволі закипати, але погляд на його ідеальне тіло змусив улягтися бурю в моїй душі. Я злегка очманіла від запізнення і натиску попленталася смажити який те омлет. Костя вийшов з ванни і по-господарському почав розвішувати шкарпетки, що свіжопрали, на балконі. У мене ноги трохи не підкосилися від його безпардонності. - А якщо вони не встигнуть висохнути до того моменту, поки тобі потрібно буде йти? - Як те дуже не упевнено запитала я. - Зрадій, жінка! - пафосно-театрально проголосив громовим басом Костить - я сьогодні залишаюся у тебе на ніч! - І плюхнувся на табурет, є омлет. Я мужньо почекала, поки він доїв. В цей час я зробила три глибокі входи-видихи. Одягнула на свій фейс найчарівнішу усмішку. Сіла навпроти Кістки за кухонний стіл, зворушливо підперла щічку кулачком і дуже ніжним тихим голосом вимовила убивчу фразу: "У мій будинок приходять тоді, коли я зву, а не на 3 години пізніше! У моєму будинку не прийнято без мого дозволу користуватися душем! Мій будинок не місце для прань і безкоштовної їжі! І в моєму будинку залишаються ночувати тільки ті, кого я запрошую і тоді, коли я запрошую! А зараз встав, одягнувся і пішов он!" У голові красеня - амбала напевно все-таки почав відбуватися якій те процес, схожий на мислітельний. Він пару хвилин мовчав, а потім видав: "Дик, етооо. Адже пізно. Транспорт те не ходить вже. А грошей на таксі у мене немає." Моє небажання споглядати це тіло на моїй кухні було настільки велике, що я дістала гаманець, услід Кості, що йде, полетіли його шкарпетки. Я глянула на себе в дзеркало, інтенсивно дула на свій світлий чубок і сказала собі: "Ти дешево звільнилася, дорога!"

Wo-mans. Ru